Взято з Том 28, № 2, 2025
Сторінки 36 -48
Отримано 29.06.2025
Доопрацьовано 20.10.2025
Прийнято 23.12.2025
Опубліковано 02.01.2026
Взято з Том 28, № 2, 2025
Сторінки 36 -48
Анотація
Дослідження інструменталізації історичної освіти для ідеологічної легітимації влади залишається актуальним як для розуміння механізмів соціалістичних режимів, так і для аналізу суперечливих процесів постсоціалістичної трансформації. Метою дослідження було виявити еволюцію механізмів державного контролю над історичною освітою в Болгарії шляхом порівняльного аналізу інструментів прямої індоктринації в соціалістичний період (1944-1989) та прихованих форм ідеологізації в наш час. Методологія базувалася на проблематично-хронологічному підході, поєднуючи аналіз інституційних змін у болгарській освітній політиці та нормативно-правових актах з дослідженням трансформації історичних наративів та освітніх програм в обох періодах. Результати дослідження показали, що в період з 1944 по 1989 рік в Болгарії була сформована загальна система ідеологічного контролю, заснована на інституційній підпорядкованості науки Болгарській академії наук, цензурних обмеженнях з боку Главліту та нормативному встановленні марксизму-ленінізму як єдиної методології. Встановлено, що завдяки впровадженню Закону 1959 року про зв’язок школи з життям історична освіта була інтегрована з промисловою практикою, ставши інструментом виховання лояльності через працю, а наратив був зосереджений на «міфі заснування» 9 вересня 1944 року та класовій боротьбі. Було продемонстровано, що після 1989 року відбулася не деідеологізація, а «інверсія наративу», в якій соціалістичний канон був замінений риторикою тоталітаризму для легітимізації ринкових реформ. Аналіз виявив перетворення прямого тиску на «м’які» механізми контролю – структурне переміщення теми соціалізму на кінець 12-го класу, акцент на стандартизованих іспитах, що вимагають запам’ятовування фактів, а не аналізу, та систематичне ігнорування особистих джерел і травматичного досвіду етнічних меншин (особливо під час «процесу відродження»), що блокує формування критичного осмислення минулого. Практичне значення дослідження полягає в представленні моделі аналізу довгострокового ідеологічного впливу на освіту та наданні інструментів для виявлення «прихованих» механізмів інструменталізації
Ключові слова:
тоталітаризм; історіографія; індоктринація; комунізм; суспільство