Взято з Том 29, № 1, 2026
Сторінки 66 -78
Отримано 22.12.2025
Доопрацьовано 04.04.2026
Прийнято 05.05.2026
Опубліковано 28.05.2026
Взято з Том 29, № 1, 2026
Сторінки 66 -78
Анотація
Мета дослідження полягала у визначенні особливостей формування готовності студентів мистецьких спеціальностей до інтерпретаційної діяльності у процесі вокально-хорового навчання. Методологія дослідження ґрунтувалася на педагогічному експерименті за участю 72 студентів ІІ-IV курсів Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, поділених на контрольну та експериментальну групи. Оцінювання здійснювали п’ять експертів за 10-бальною шкалою на основі семи практичних завдань, що перевіряли технічні, аналітичні, виконавські та рефлексивні вміння студентів. Результати дослідження показали, що на констатувальному етапі контрольна та експериментальна групи мали зіставні вихідні показники: різниця між середніми балами за всіма практичними завданнями не перевищувала 0,1-0,2 бала. Було виявлено залежність студентів від зовнішньої виконавської моделі, недостатню інтеграцію аналізу партитури з практичним виконанням та труднощі з аргументацією власних інтерпретаційних рішень. Після впровадження системи інтерпретаційно орієнтованих завдань в експериментальній групі було зафіксовано вищий приріст показників порівняно з контрольною групою. Найбільше зростання спостерігалося в обґрунтуванні виконавського рішення та рефлексивному коментарі після виконання – по 3,1 бала; у варіативному виконанні фрагмента – 2,9 бала; в аналізі партитурного фрагмента й порівнянні виконавських версій – по 2,6 бала. У контрольній групі приріст залишався помірним і становив 0,6-0,7 бала, тоді як в експериментальній групі він коливався від 2,1 до 3,1 бала. Отримані результати підтвердили, що інтерпретаційний аналіз партитури, порівняння виконавських версій, варіативне виконання, колективне обговорення, робота в малих ансамблевих групах і рефлексивний аналіз після виконання сприяли розвитку інтерпретаційної самостійності студентів, аналітичного обґрунтування виконавських рішень та ансамблевої координації. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання розроблених рекомендацій для організації вокально-хорової підготовки студентів мистецьких спеціальностей у закладах вищої освіти
Ключові слова:
художня виразність; ансамблева взаємодія; фразування; рефлексивний коментар; динамічна гнучкість