Отримано 28.01.2022
Доопрацьовано 02.04.2022
Прийнято 29.05.2022
Взято з Том 25, № 1, 2022
Сторінки 116 -123
Анотація
Встановлено, що статут 1884 р. перетворив університети з вільних закладів у “напіввільні”. Після прийняття реакційного статуту різко падає авторитет викладача, молодь більше не сприймає їх як своїх наставників, не довіряє слову, зрідка відвідує заняття. Схарактеризовано організаційну автономію Харківського університету: компетенцію ради – звужено; основну управлінську функцію в університеті здійснювало правління; інспекцію наділена судовою та адміністративною владою над студентами; виборність вищих посадовців освітнього закладу ліквідовано, а відновлено лише в 1905 р.; ректор не мав права розв’язувати питання, що стосувалися університетського життя, без попереднього узгодження з попечителем; викладачів обирало міністерство, при цьому часто враховувалися не наукові здобутки претендента на посаду, а його покірність владі. Проаналізовано академічну автономію Харківського університету: викладачі не мали ніякого впливу на управління університетом відповідно до нового статуту; виникла потреба повернути колишній авторитет професорів за рахунок більш широкої організації практичних занять, заснування наукових і літературних гуртків, облаштування студентських гуртожитків. У зв’язку з цим професорам доводилося працювати в тяжкій атмосфері, яка не сприяла підйому їхнього духу й енергії, але навіть за таких умов викладачі намагалися сумлінно виконувати свій обов’язок і бути науково продуктивними. Стало можливим отримання наукового ступеня без захисту дисертації (Honoris causa). Висвітлено організаційну автономію Київського університету: у процесі обрання кандидатів на посади ректорів, деканів, професорів, міністерство керувалося так званою “благонадійністю” претендентів, саме тому багато прогресивних науковців опинилося за межами вищих навчальних закладів. “Тимчасові правила про управління вищими навчальними закладами відомства Міністерства народної освіти” (1905 р.), проект нового статуту повернули певну самостійність вишам: рада університету мала право обирати ректора, ад’юнктів, професорів, факультетські збори – деканів і секретарів; керування інспекцією перейшло до повноважень ректора, обов’язки інспектора виконував проректор, якого призначали з числа професорів. Репрезентовано академічну автономію Київського університету: навчальний процес контролювали попечитель та міністр освіти; розклад занять обов’язково затверджували в міністерстві; ретельній перевірці підлягала навчальна діяльність професорської колегії. Міністерство, помічаючи негативний вплив статуту на розвиток науки, навчально-виховного процесу, змушене було звернутися до освітян з проханням висловити пропозиції щодо удосконалення вимог, якими мають керуватися університети у своїй діяльності. Унаслідок цього оприлюднено низку записок-відповідей професорів, зокрема і Київського університету, у змісті яких обґрунтовано посилення автономії вищих навчальних закладів задля покращення якості освітнього процесу
Ключові слова:
університет; організаційна автономія; академічна автономія; статут; автономія; колегіальність професорської корпорації[1] Bagaley, D.I., Sumtsov, N.F., & Buzeskul, V.P. (1906). A brief sketch of the history of Kharkov University for the first 100 years of its existence (1805-1905). Kharkov: Tipography of Adolf Darre.
[2] Department of Police. (1905, September 9). On the election of rectors in Kharkiv higher educational institutions. Central State Historical Archive of Ukraine (CSHAU).
[3] Former employees of Kharkiv University. (1905). Petition to the governor about their unfair dismissal from the university and an investigation of their case. State Archive of Kharkiv Region.
[4] General Directorate for Press Affairs. (1899, March 15). Circular to the Kharkiv Governor prohibiting the publication of announcements issued by the administration of higher educational institutions without proper permission. Central State Historical Archive of Ukraine (CSHAU).
[5] Jagich, I. (1901). Letter of gratitude to Kharkiv University for the honor shown to him after his sharp criticism of the Russian government's actions towards students. Central State Historical Archive of Ukraine (CSHAU).
[6] Kosinova, G.O. (2003). Kharkiv University in the late XIX - early XX century. Kharkiv.
[7] Kyiv Allied Council of United Communities and Organizations. (1899, December 15). Corporate Honor, condemning the licentious lifestyle of part of the student body. Central State Historical Archive of Ukraine (CSHAU).
[8] Kyiv Allied Council of United Communities and Organizations. (1902, January 24). Flyer protesting the introduction of "temporary rules for the organization of student institutions" and demanding university autonomy. Central State Historical Archive of Ukraine (CSHAU).
[9] Professors of Kyiv University (M. Khandrikov & O. Eichelman). (1894, April 9). Letter to the rector about university management against the university charter. Central State Historical Archive of Ukraine (CSHAU).
[10] Siropolko, S. (2001). History of Education in Ukraine (2nd ed.). Lviv: Afisha.
[11] Students of Kharkiv University. (1905). Petition to the rector with requests to appoint a different examiner instead of Professor F. Patenko, provide assistance to students and staff, admit auditors and full-time students. State Archive of Kharkiv Region.
[12] Teachers. (1906). Appeal of teachers who graduated from teaching institutes to the Council of Professors of Kharkiv University with a request for admission to higher education. State Archive of Kharkiv Region.
[13] Zhmudskyi, О.Z. (1959). History of Kyiv University. Kyiv: Kyiv University Press.