Взято з Том 25, № 2, 2022
Сторінки 94 -100
Отримано 23.08.2022
Доопрацьовано 25.10.2022
Прийнято 26.12.2022
Взято з Том 25, № 2, 2022
Сторінки 94 -100
Анотація
Формування нової системи освіти, що базується на результатах, які будуть використані учнем у майбутньому. Зміна підходів, методів і векторів, викликана технічним прогресом і формуванням оновленого педагогічного менталітету, дозволяє широко використовувати особистісно-орієнтовану освіту, звертаючи увагу на свободу навчання студента. Цей метод ґрунтується на визначенні індивідуальності, самооцінці кожної людини як особистості. Для дослідження використано теоретичний науковий метод. У межах досліджуваного підходу спрямованість педагогічного процесу визначається особистісними характеристиками та пізнавальними здібностями, інтересами та уподобаннями, потребами та досвідом студентів. Завданням цього підходу є створення навчального середовища, яке сприяє навчанню і сприяє високому рівню навчальної мотивації та успішності всіх учнів. Освітній процес має бути особистісно значущим, тільки в цьому випадку він стимулює особистісний та інтелектуальний розвиток студента. Такий підхід дає можливість впроваджувати в навчальний процес активні форми навчання, які сприяють розвитку творчих здібностей студентів, мислення, вмінню адаптуватися в сучасному суспільстві, що швидко змінюється. Акцент робиться на груповій та парній роботі, які "витісняють" фронтальні форми роботи. Найбільш прийнятними технологіями навчання є технології навчання у співпраці, метод проектів тощо. Особистісно-орієнтований підхід поступово входить у практику викладання іноземних мов. Він приваблює викладача можливістю творчого підходу до навчання, використанням інтерактивних, проблемних і проектних завдань. Цікавий він і для студента, оскільки він отримує реальну можливість співпрацювати з викладачем, спільно створювати урок, використовувати обрані ним навчальні матеріали і теми для обговорення, брати на себе відповідальність за форму навчання, а головне, за кінцевий результат - чому він безпосередньо навчився за цей урок або серію уроків; де і як він може застосувати нові знання і навички в житті, реально використовуючи іноземну мову, що вивчається. Слід враховувати, що серед учнів можуть бути учні з різними типами особистості. Зокрема, є такі, яких важко викликати на розмову серед великої кількості людей - інтроверти. Але є й інші - екстраверти, які постійно хочуть говорити, ображаються, якщо їх не запитують і перекрикують з місця. Вивчення іноземної мови з першим типом варто починати з письмових завдань, щоб така людина могла реалізувати себе поза стресовою ситуацією, поступово розширюючи свої можливості. Другому типу слід давати можливість для спільної активної діяльності. У групах повинні бути люди обох типів, щоб залучити всіх студентів до мовної діяльності. Однак реалізувати таку діяльність у великих групах дуже складно. Зрештою, це призведе до того, що певна частина групи братиме участь у навчанні, а решта залишиться пасивно відвідувати заняття, отримувати оцінки, але, швидше за все, після закінчення курсу знань іноземної мови практично не залишиться. Особистісно-орієнтований підхід у поєднанні з комунікативною спрямованістю може дати відмінні результати в процесі вивчення іноземних мов. Він найбільш ефективний у групах з гетерогенною підготовкою
Ключові слова:
особистісно-орієнтовне навчання іноземним мовам; особистість; особистісно орієнтований підхід; результат навчання; парадигма[1] Batsevich, F.S. (2008). Philosophy of language: History of linguistic and philosophical doctrines. Kyiv: VC “Akademia”.
[2] Bereziuk, O.S. (2012). Methods of organising personality-oriented learning in the educational environment. In Professional pedagogical education: personality-oriented approach (pp. 346-360). Zhytomyr: Izdvo ZhDU imeni I. Franko.
[3] Bezkorovaina, O.V. (2014). Priority trends in the development of methods of teaching foreign languages and cultures in the context of a personality-oriented approach. Updating the Content, Forms and Methods of Teaching and Upbringing in Educational Institutions, 9, 17-21.
[4] Chernyakova, O.I. (2013). Personality-oriented approach in teaching English to schoolchildren. Psycholinguistics, 13, 93-117.
[5] Grineva, M. (2015). Personality-oriented technology of education and upbringing. Retrieved from http://acup.poltava.ua/wp-content/uploads/2015/03/GrinovaM.pdf.
[6] Romasheva, N.V. (2009). The use of personality-oriented technologies in teaching foreign languages. Pedagogical Sciences, 52, 351-356.
[7] Yatsenko, S.L. (2015). Personality-oriented learning: theoretical and applied aspects. Problems of Education, 85, 231-237.